Студенти Золочівського коледжу виготовили писанки папє-маше
Хай в кошик вам ляжуть баранчик і паска,
Шматочок сальця, запашная ковбаска
І писанок пару з корінчиком хрону,
Хай плине достаток до Вашого дому!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Студенти першокурсники Золочівського коледжу вирішили підтримати українські звичаї та виготовили писанки папє-маше для підтримання святкового передвеликоднього настрою. Кожен вкладав у свою роботу найкращі думки, побажання в очікуванні великого свята – Воскресіння Христового. Вироби студентів прикрасили коридори коледжу, щоб усі могли милуватися роботами.
Найголовніший момент у процедурі виготовлення писанок – їх розписування – починається у страсний четвер. Художниця-писанкарка обмиває кожне яйце у теплій воді, обтирає його і кладе на тепле місце. Потім розпускає на легенькому вогні в чистому горщику віск і, коли віск розпуститься, кладе в горщик обидві ручки, якими вона потім буде розмальовувати яйце. Попередньо приготовані фарби, в які підбавляється курячий жовток. Ось тоді й починається священне дійство…
Помилково було б думати, що художниця буде малювати фарбами. За невеликими винятками, вона малює не фарбами, а воском. Віск відіграє в її мистецтві активну роль: створює узори і всю графіку писанки. Фарби ж діють пасивно: вони дають необхідний тон для малюнка. Після свята писанка перетворюється в окрасу помешкання.Що стосується цікавих моментів, якими супроводжувалося написання писанки, то їх було досить багато. Перш за все, писанкарка мала бути “чистою”. Окрім того, обов’язковим було приповідання різних молитов. Ганчірка, якою обтирали бджолиний віск (із щойно вийнятої з печі писанки), набувала магічних властивостей – одні писанкарки ховали її, аби розпалити вогонь напередодні наступного Великодня, інші “… нею відкурюють бешиху…”
Писанки дарувалися на знак побажання добробуту, удачі, радості. Вони символізували вияв загальної любові до братів і сестер у Христі взагалі, дарувалися друзям, родичам, знайомим. Писанка – це не просто сувенір чи народна мініатюра. Адже писанка несе в собі високий заряд енергетики. Її писали лише в доброму настрої та з добрими побажаннями, щоб подарувати іншим на щастя, на здоров’я, на багатство, вкладаючи в це душу. Колись із писанками чинили магічні дії. Для забезпечення урожаю їх на весняного Юрія котили по зеленій пшениці і закопували у землю. Великоднього ранку молоді вмивалися водою, в яку перед тим клали крашанки та срібні монети, що мали надавати сили й краси. Свячені писанки були оберегом житла від грому й вогню, а людей і тварин — від «лихого ока», їх використовували як ліки від деяких захворювань. Писанки служили об’єктом забави для дітей та молоді. З ними влаштовували ігри «навбитки», «навкатки» та ін. З випорожнених писанок, додаючи до них з кольорового паперу хвіст, крила та голівку з тіста, виготовляли так звані «голуби». Їх, а також писанки, нанизані на шнурочок (здебільшого по три), підвішували поблизу ікон, прикрашаючи таким чином житло.
