Луцьк. Замок Любарта.

20.10.2014 Administrator

Замок Любарта або Луцький замок – верхній замок Луцька, один із двох (частково) збережених замків, пам’ятка архітектури та історії національного значення. Один з найбільших, найдавніших і найкраще збережених в Україні замків. Головний об’єкт історико-культурного заповідника «Старий Луцьк», культурний осередок та найстаріша споруда Луцька.

Будівництво Верхнього замку розпочалося у 1350-ті роки і в основному було завершене у 1430-ті, хоча деякі елементи (наприклад, висота веж) ще змінювалися протягом наступних століть. Окольний замок почали реконструювати у цеглі з 1502 року. Від часу побудови замки були резиденцією Великого князя, а після утворення Королівства – резиденцією королівської влади, де були зосереджені політичні, адміністративні, судові, оборонні, релігійні функції центру Воєводства Волинського.

У 1429 році у князівському палаці, що знаходився у Верхньому замку, проходив з’їзд європейських монархів, який мав на меті розв’язати політичні та економічні питання центрально-східної Європи та вирішити питання про коронацію Вітовта. Замки неодноразово підлягали нападу. Так, у 1431 році під час Луцької війни замки витримали облогу військ політичних противників великого литовського князя Свидригайла. У 1595 році замок був узятий військовими загонами Северина Наливайка.

На території замків знаходилися обидві кафедри – латинська Святої Трійці та православна Івана Богослова. У них проходили, окрім того, зібрання та сеймики волинської шляхти обох віросповідань. У замку діяли різного роду суди, які займалися питаннями міського та воєводського масштабу. В окремий період в замку діяв особливий суд – Луцький Трибунал, якому підлягали кілька воєводств.

На території замку Любарта існує декілька музеїв, а саме: музей дзвонів, музей книги і художній музей. Також можна побачити арсенал, вязницю, залишки церкви, підземні ходи і багато чого цікавого.

Музей дзвонів у Луцькому замку – унікальний, єдиний в Україні. Його було відкрито у 1985 році. Наукові співробітники державного історико-культурного заповідника зібрали колекцію дзвонів XVII – поч. ХХ ст. Між найстарішим і наймолодшим експонатом, пролягла відстань у понад 345 років! Надзвичайно рідкісним для України є дзвін 1647 року, тому що багато дзвонів під час козацьких воєн 1648-1654 рр. було перелито на гармати. Він ще пам’ятає часи Богдана Хмельницького. Цінний він ще і тим, що було його відлито не заводським способом, а одним лише майстром – дзвінником і підмайстрами за тільки їм відомою технологією. Ця утаємниченість колишніх цеховиків призвела до появи численних легенд, міфів і чудес, пов’язаних з багатовіковим невід’ємним предметом християнського богослужіння. Оцінити мистецтво (вправність, професіоналізм) колишній майстрів ливарної справи (людвісарів) можна по різноманітним видам рельєфних орнаментів, що прикрашають цей ударний музичний інструмент.

Дзвін – не тільки атрибут церковної дзвіниці. Музейна збірка представлена також і різноманітними службовими дзвониками, дзвіночками, бубонцями, які сучасна пересічна людина бачила хіба що в кіно. Коли піднятися на вежу Луцького замку, то можна побачити ті дивовижні експонати: від найменшого дзвоника, що має довжину всього кілька сантиметрів, і призначався у давнину для поштової карети, до найбільшого церковного дзвона, який важить майже півтонни. Є тут дзвони з пожежної частини, залізничного вокзалу, річкової пристані, пошти і навіть невеличкий шкільний дзвоник.

Музей книги

Музей книги у м.Луцьку відкрито у вересні 2005 року в будинку, що стоїть на замковому дворищі, який первісно був повітовим казначейством (скарбницею). Книгозбірня – дар владики Варфоломія, архієпископа Рівненського і Острозького УПЦ. Основна її частина – стародруки, найстарішому з яких 366 років! Це Службове Євангеліє видане у Львові 1644 року. Ще один раритет – двохтомний Требник митрополита Петра Могили – відомого духовного, політичного і культурного діяча України. Особливої ваги Требнику додає те, що видано його було за життя митрополита – 1646 року. Загалом в експозиції представлено продукцію шести друкарень.

На основі зображувального матеріалу і реальних моделей у музеї можна простежити весь технологічний процес колишнього друкування Як наочне свідчення до уваги відвідувачів – діюча модель – реконструкція верстата ХV ст., часів першодрукарів Європи. Серед експонатів – видання Львова, Києва,Чернігова, Вільнюса, Почаєва, Москви, Нюрнберга, Познані XVII – поч. ХІХ ст.

Художній музей

Відкрито у 1973 році у приміщенні колишнього шляхетського суду і повітової канцелярії (1789 р.) на території Луцького замку. Основою зібрання стала колекція картин із Олицького замку князів Радзивіллів. В останній експозиції музею є роботи відомих художників багатьох країн Європи: Іспанії, Італії, Франції, Австрії, Німеччини. Працівники музею зібрали велику колекцію полотен сучасних українських художників – більше 750 робіт.

У Замку Любарта проводиться багато різних заходів, а саме:

На другому поверсі Воротньої вежі розташована виставка «Плитниця», де експонуються старовинні будівельні матеріали, знайдені під час археологічних досліджень. Тут цегла, плитка, кахлі, черепиця. Тут також розміщена експозиція «Замкова сторожа». На самій вершині вежі є оглядовий майданчик, з якого відкривається вигляд на старе місто та його пам’ятки. У Стировій вежі розмістився клуб історичної реконструкції, виставки для відвідувачів не проводяться.

У Владичій вежі на нижньому ярусі розташовується виставка «В’язниця». Трохи вище – «Замкова зброя», де подається до огляду замковий арсенал XV–XVII ст. Єдиний в Україні музей дзвонів розмістився на двох верхніх ярусах вежі. Тут зібрана чимала колекція дзвонів з Волині та інших частин України, з Польщі, Австрії, Румунії, Росії. Найстаріший датується 1647 роком. Також є дзвони на дерев’яній дзвіниці, яка розташувалася на території замку. У підземеллі замку законсервовані залишки православної, а потім і уніатської кафедри Івана Богослова – пам’ятки архітектури. У розкопах церкви зберігаються могили давніх князів, єпископів, багатих лучан. Також збереглася князівська гробниця зі скелетом з наконечником татарської стріли у черепі. За припущеннями це поховання Ізяслава Інгваровича. Музей книги, який розмістився у колишній повітовій скарбниці будування початку ХІХ ст., має в колекції не тільки старі книги, а й реконструйовані старовинні друкарські верстати, один із них XV ст., та інше. Експонуються книги XVII – XX ст. Одразу при вході до замку праворуч відкриті фундаменти князівського палацу. Тут встановлено меморіальні дошки, одна з них зокрема повідомляє про з’їзд європейських монархів тут у 1429 р. Далі за фундаментами розташована колишня канцелярія. Тепер це є Луцьким художнім музеєм. До колекції картин входять роботи художників Іспанії, Італії, Росії, Польщі, Англії, Франції, Австрії, України, Німеччини, які охоплюють XVI – XX ст. Крім того, музей зібрав кілька сотень полотен сучасних українських художників.

Дерев’яний дитинець

Укріплене велике поселення на місці теперішнього замку розташовувалося на острові серед боліт з Х ст. Укріплення були дерев’яними й охоплювали майже весь острів. Наприкінці ХІ ст. починається спорудження валу у кілька етапів. Спочатку висота валу сягала 1 м. А згодом доросла до 3 м . На цьому валу і по всій території острова з’явилися нові потужні дерев’яні укріплення, які мали вигляд складних рублених конструкцій на зразок городень із заборолами . Дитинець витримував тривалі і важкі облоги. У 1150 р. полки Юрія Довгорукого оточили Лучеськ (тодішня назва Луцька) на 6 тижнів, але таки не змогли його взяти . У 1175–1180 р. посеред дитинця будується мурована церква Івана Богослова. В цей час дитинець формувався як князівський двір – головна резиденція князя. Тут проживала князівська сім’я, різні урядовці. У 1259 р. місто не витримало облоги хана Куремси. І вже через два роки князь Василько Романович на вимогу ханського воєводи Бурундая розібрав укріплення Луцька Отже деякий час укріплень не було взагалі. Та з послабленням залежності Волині від Золотої Орди на початку XIV ст. дерев’яні укріплення відновилися в повному обсязі.

Любарт як перший будівничий мурованого замку

У 1331 році син Великого князя литовського Гедиміна Любарт одружився із дочкою Великого князя Галицько-Волинського князівства Андрія II Юрійовича Агрипіною. У 1340 році він став Великим князем Галицько-Волинського князівства . Десь у той час починаються масштабні роботи із реконструкції укріплень. Точної дати встановити неможливо, але є підстави вважати, що будівництво мурованого замку почалося не раніше середини століття. Проте будівництво не обмежувалося лише самим замком. Була споруджена дамба з метою підвищення рівня води навколо князівської резиденції, підйомний міст над ровом перед вежею. Саме ж будівництво з цегли велося за межами тісного дитинця навколо однієї з його стін. Таким чином, площа дитинця могла бути розширеною. Цегла з розмірами 28–30 см х 12,5–15 см х 7,5–9 см викладена у техніці готичної кладки. Так було збудовано вежу, князівський палац і західну стіну (див. мал.). Це склало перший будівельний період. Хронологічні рамки цього періоду логічно вважати 1352–1366 р. – час від укладення перемир’я з Казимиром III Великим до початку бойових дій (тут і далі хронологічні рамки будівельних періодів подаються за авторством Троневича П.). У 1366 р. внаслідок втрати столичного міста Володимира Любарт переносить столицю до Луцька і таким чином остаточно утверджується тут . Одразу ж починаються подальші масштабні роботи із реконструкції укріплень. У цей період вкольне місто, яке за давньоруською традицією розташовувалося поряд (навколо) дитинця, розбудовується в поки що дерев’яний Окольний замок з городнями і оборонними вежами. Його територія забудовується дворами наближених до Любарта урядовців, єпископів та іншої знаті. А власне міське суспільство витісняється за межі Окольного замку. У 1370 році помер Казимир і війна припинилася. З цього часу фортифікаційні реконструкції в Луцьку продовжилися. В’їзна вежа підвищилася на один ярус, над нею влаштували шатровий дах. Більше половини північної стіни замінили цегляними мурами. Те саме стосується східної стіни. Була закладена Стирова вежа з аналогічними В’їзній контрфорсами на зовнішніх кутах. Вежа була вимурувана тільки на рівень з оборонними мурами. Використовувана цегла була більш наближеною до єдиного стандарту, кращою на випал та з кращої сировини. Для того, щоб фундамент не зсовувався з валу, будівельники використовували вирівнювання у вигляді ступінчатих терас . Крім того, вони використовували фірмовий знак – тонкі прорізи на швах розчину між цеглинами. Таким чином, візуально легко визначити, яка саме частина мурів була зведена в цей час. Всі ці зміни становлять другий будівельний період. Закінчився він у 1385 р. зі смертю Любарта. Так, у двох замках – Верхньому та Окольному – зосередилися всі органи управління Волинським князівством: законодавчі, виконавчі, судові, церковні. Це також був престижний район проживання, де мали власність лише багаті міщани, представники влади та духовенство. Проте потужно розвинене в економічному і культурному плані міське суспільство не відчуло в цьому негативних наслідків. Будівництво за межами замків хоч і було дерев’яним, але набагато масштабнішим та монументальнішим .

Замок за епохи Вітовта

Після смерті Любарта Великим князем стає його син Федір. Але він не мав прав на луцьке князювання, позаяк був сином не першої дружини Любарта. У 1387 р. литовський князь Вітовт разом із сім’єю, князями, боярами осів у Луцьку. З 1392 р. Луцьке князівство переходить до нього навічно , в цей же час він став Великим князем литовським. Вітовт надавав великої уваги Луцьку. Він часто перебував у місті, включив його у сферу великокнязівської політики. За його правління Луцьк мав статус неофіційної південної столиці Литви . Звісно, це мало своє велике значення для замків, особливо Верхнього, резиденції Великого князя. На час князювання Вітовта припадає третій будівельний період, який реалізовувався у кілька етапів. Загалом наслідком його стало те, що уже весь Верхній замок постав у цеглі: північна стіна і східна домурувалися, а в місці їхнього стику звели Владичу вежу. Всі три вежі накрили гонтом. Владича вежа на відміну від інших була зведена за один прийом. Характер кладки, розміри цегли вказують на повну ідентичність з замком Вітовта у Гродно , що вказує на роботу однієї бригади майстрів у цих містах. У 1427 році Вітовт отримав буллу від Папи Римського Мартина V про перенесення кафедри із Володимира в Луцьк. Тому ще у 1425 році в Окольному замку почалося будівництво дерев’яного костелу Святої Трійці. Через два роки він був завершений.

Замок у XVI ст. Реконструкція

У 1473 р. Окольний замок на відміну від Верхнього залишався дерев’яним. Венеціанський посол Амвросій Контріані відзначав його міцність . Проте в другій половині XV ст. загострилася небезпека від турецько-татарських набігів і його міцності виявилося недостатньо. У 1500 і 1502 р. Луцьк постраждав від нападу орди . Турки пробиралися і глибше на Полісся, у Литву і Польщу. Постала нагальна потреба для якнайміцнішого укріплення волинських замків. Вже з 1502 р. починаються масштабні роботи в Луцьку.

Замок у XVI–XVII ст.

Повторне надання Луцьку магдебурзького права у 1497 р. створило нову правову атмосферу. Місто вже не належало замку, воно отримало свої суд і керівництво у вигляді двох колегій: Лави на чолі з війтом та Ради на чолі з бурмистром. Колегії засідали у міській ратуші. Це негативно вплинуло на економічне становище Замку, оскільки таким шляхом він зменшив свої феодальні володіння і права. На чолі Замку продовжував залишатися староста. Його влада на міщан поширювалася в основному тією мірою, що він був військовим начальником всієї фортифікаційної системи міста, яка включала як замки так і численні паркани, оборонні кільця міста. Проте це давало можливість і в економічному плані утискати міщан . Замок же функціонував за рахунок сіл, які йому належали. У 1552 р. після практики роздачі сіл шляхті за якісь заслуги їх було всього 8. Так, у цих селах були заготовлені окремі двори на випадок приїзду великого князя, іноземних послів та інших гостей. Поруч з такими дворами жили люди, які те все обслуговували. Двори утримувалися на повинностях селян замкової волості. Гончарі задовольняли потребу в посуді, теслі виконували ремонтні роботи в замку. Кожен вид діяльності, фахова справа у залежних від Замку селян обкладався відробітковою, натуральною і грошовою формою податку. Таким чином, доходи від цих сіл ішли на утримання адміністративного апарату і ведення замкового господарства ^.

Різкі зміни XVIII ст.

У XVIII ст. замок застали деякі трансформації. По-перше, як видно з люстрацій і описів, замок практично втратив оборонну функцію. По-друге, внаслідок жорсткої релігійної боротьби замок уже не міг бути стабільною духовною столицею Волині, оскільки православна кафедра Івана Богослова переходила то уніатам то православним, а згодом і взагалі згоріла без відновлення, а католицька кафедра Святої Трійці також не могла бути відновленою після пожежі 1781. Хоча кафедру перенесли до сусіднього костелу Петра і Павла, та наближення поділів Польщі, а особливо третього, уже похитнуло міць католицизму на Волині. І якщо на початку і в середині століття замок ще відігравав значення адміністративного, судового і духовного центру, то на кінець століття занепадницькі тенденції посилилися, похитнувши становище. Це саме стосується і фізичного стану обох замків. Так, люстратори 1765 р. вже не відмітили князівського палацу, на законсервовані гродські книги у Стировій вежі протікала дощова вода, зброї не було ніякої. Окольний же замок мав ще досить добрі мури. Він на цей час вже іменується пригродком, а його територія прирівнюється до звичайної міської. Причиною такого є те, що по-перше, весь Луцьк на той час був укріпленою фортецею, що деякою мірою зрівнювало привілейовану замкову територію з власне міською, по-друге, цьому сприяв ріст значимості міського населення, яке наближалося до шляхетського стану . Після пожежі 1781 р. замки вимагали реконструкції, тож староста Юзеф Чарторийський почав перебудови. В’їзна вежа Верхнього замку дещо змінила обличчя. Входи, які розташовувалися високо над майданом, було замуровано. Натомість частину валу забрали і зробили один великий вхід до замку у цоколі вежі. Тобто вхід суттєво понизили. Збудували новий мурований міст зі склепінчастою аркадою. Саму вежу підсилили потужними контрфорсами так, що старі контрфорси частково увійшли до нових. Частково на місці князівського палацу збудовано приміщення канцелярії, куди перенесли архівні судові книги із кафедри Івана Богослова, оскільки та згоріла. Мури Окольника постраждали від вогню дуже сильно. Після цього три з чотирьох веж почали розбирати. Фактично, Окольний замок як замок припинив своє існування. А поняття “Луцький замок” стало стосуватися лише Верхнього. Ці події та роботи склали шостий будівельний період, який сформував обличчя Верхнього замку таким, який він дійшов до сьогодні.

ХХ століття

За Ризьким мирним договором Волинь повертається у склад Речі Посполитої. Одразу в 1921 р. почалися консерваційні роботи в замку. Був складений кошторис на майже 2,7 млн. марок польських для робіт у замку. Зрештою, асигнування зросли до 9 млн. марок.

Роботи велися Люблінським консерваторським округом під керівництвом архітектора Сенницького. В’їзну вежу було зміцнено, виконано залізобетонні перекриття нижніх ярусів вежі, зміцнено Владичу, накрито Стирову вежі. У колишній канцелярії відкрито Волинський природничо-краєзнавчий музей. У документах тих часів твердиня називається замком Любарта – саме від цього часу і до сьогодні луцький Верхній замок іменується саме так. Виконання ремонтних робіт у замку було перервано Другою світовою та входженням Волині до СРСР. У 1963 р. замок було затверджено як пам’ятку архітектури, яка перебуває під державною охороною. З цього часу почалися роботи із реставрації та консервації замку. Протягом 60–70-х років велися масштабні роботи за проектами М.Говденка. Вежі були укріплені, стіна між В’їзною вежею та канцелярією відновлена, реконструйовано інтер’єри, відновлено між’ярусні перекриття, аттики на вежах, на стінах відновили дерев’яні бойові галереї, всі втрачені елементи укріплень замінено новими так, щоб відтворити колишній вигляд. У 1985 р. був створений Історико-культурний заповідник «Старий Луцьк», який включав територію найстарішого міста з замком та іншими багатьма об’єктами. З того часу, твердиня постійно перебувала під наглядом спеціалістів. Були проведені грунтовні археологічні дослідження терену замку Любарта – князівського палацу, собору Івана Богослова, замкових фундаментів. Робилися геологічні дослідження культурних шарів, вивчалася історія замку в літературних джерелах.

ХХI століття

У 2011 році за підсумками акції «Сім чудес України» Верхній замок зайняв перше місце.