Тарасе, знов до Тебе я приходжу
Пронизливий погляд з-під насуплених брів, і жодного натяку на посмішку. Цим поглядом Шевченко дивиться на нас майже з усіх пам‘ятників. Але що ми знаємо про його життя? Чи наша обізнаність завершується на кількох фразах на зразок: «бідний кріпак», «нещасна доля», « Кобзар»? У нас швидше закладали почуття жалю до поета, аніж захоплення ним! Хоча його творчість, майстерність, дух повинні викликати велику гордість та повагу! Тож відкриваймо Шевченка для себе знову і знову!
Щиро дякую всім студентам, що відгукнулись на мої ідеї та допомогли зреалізувати задум!
Особлива подяка тим, чия робота залишилась за кадром: Гулик Марії, Віхасті Валентині та Вітрик Ірині.
