Студенти Золочівського коледжу відвідали столицю України – місто Київ
19 жовтня студенти груп КН-1 та ІПЗ-3, їх куратори – викладачі коледжу Михайлів Валентина Ярославівна та Олійник Ірина Юріївна, а також заступник директора з виховної роботи Курпіта Людмила Валеріївна відвідали столицю України – місто Київ.
Ранковий Київ зустрів студентів та викладачів теплим сонечком і різнокольоровими барвами осені. Маршрут було розпочато із відвідин парку імені Тараса Шевченка, де розташований пам’ятник Кобзареві та Київський університет імені Тараса Шевченка.
Далі студенти відвідали Софіївський собор, Михайлівський золотоверхий собор та Володимирський собор. Після молитви та подяки Богові за чудову осінню погоду подорож була продовжена на вулицю Хрещатик, що є справжнісіньким серцем Києва. Легендарний і сучасний, просторий і багатоликий – він уміщує в собі все найбільш значуще для головної вулиці міста… Проте найбільше затривожили юні серця Майдан Незалежності та алея Героїв Небесної Сотні — місця, які назавжди закарбувалися у пам’яті усіх українців. Юні патріоти віддали шану Героям та ще раз пригадали недавні події, які відбулися у центрі столиці.
Для багатьох надзвичайно цікаво було побачити Верховну Раду та Кабінет Міністрів України. Також студенти були вражені красою та помпезністю таких споруд як Маріїнський палац, Адміністрація Президента України, Будинок химер, Національна опера України, Національний банк України, Міністерство освіти та Будинок учителя, Золоті ворота.
Незабутньою залишилася і прогулянка набережною Дніпра та знаменитими мостами: Парковим, що з’єднує центральну частину Києва з парковою зоною та пляжами Труханового острова та знаменитим «скляним» мостом що з’єднує парк “Володимирська гірка” з Аркою дружби народів, який нещодавно був збудований та відкритий мером Києва Віталієм Кличком.
Майбутні розробники програмного забезпечення та фахівці в галузі комп’ютерних наук не могли з’їздити в Київ, не побувавши в сучасному музеї комп’ютерів та програмного забезпечення, де зібрано понад 100 раритетних експонатів комп’ютерів, ігрових консолей, одиниць обчислювальної техніки та навіть роботів. У Software and Computer Museum зібрано техніку різних поколінь. У цьому приміщенні ніби потрапляєш у петлю часу, адже де ще можна побачити щоб поруч, на одній полиці, знаходився старезний обчислювальний пристрій і те, у що він еволюціонував? А наприкінці такого “ланцюжка технічної еволюції” на кожного відвідувача чекає привітний робот Jibo, із яким можна вільно поговорити англійською мовою.
Загалом, подорож виявилася більш, ніж вдалою. Незважаючи на шалену втому від пройдених 22 кілометрів пішки, юні мандрівники отримали масу позитивних емоцій та багато хороших спогадів.
