Слово ректора Львівської політехніки з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка
Цьогоріч ми відзначаємо великий національний ювілей – 200-річчя від дня народження світоча українського народу Тараса Шевченка. Ми називаємо його ще апостолом правди і свободи, нескореним борцем за волю України.
Великий Кобзар пов’язав своє недовге життя з долею України, яка постала перед ним поневоленою і сплюндрованою. Він виступив із пристрасним, закличним словом на її захист, спонукав народ до боротьби за волю, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» пророчі життєві дороговкази.
Ми їх свято дотримуємося, коли нині виходимо на Майдан, аби здійснити Революцію гідності, Революцію совісті, Революцію вільного духу.
Нинішній ювілей має водночас світлу і трагічну барву. Україна переживає зараз, мабуть, найдраматичніший період за всі роки незалежності. Політичне протистояння на Євромайдані вилилося у численні людські жертви. На вівтар нашої всенародної перемоги покладено життя Героїв Небесної Сотні.
А буквально днями Україна піддалася нечуваній у цивілізованому світі підступній атаці з боку свого сусіда Росії, котра намагається розколоти нашу країну, підтримує підступні дії сепаратистських сил, порушуючи її суверенітет і територіальну цілісність.
У таку драматичну годину новітньої історії України ми повинні бути надзвичайно мужні і виважені, стійкі й послідовні. А ще твердо впевнені і наснажені тим Тарасовим словом-заповітом, яке він прорік до нас:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Нинішній ювілей в уяві кожного українця переплітається у вінок щемної синівської любові до нашого духовного батька, людини-велета, котра вірно і самовіддано служила своєму народові, захищала й возвеличувала його.
Чудово сказав про значення Тараса Шевченка і його безсмертної творчої спадщини Іван Франко:«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі й вільні шляхи професорам та книжним ученим».
Саме тому його пристрасна поезія знайшла живий відгук у серцях людей, а його безсмертний «Кобзар» присутній у домівках всіх українців. Саме з цією книжкою ми вчимося читати, вчимося мислити і діяти, вчимося боротися, не здаватися і перемагати!
Ректор Національного університету
«Львівська політехніка»
професор Юрій Бобало
