Прапор, що об’єднує. Незалежність, що надихає

У ці дні ми з особливим трепетом дивимося на наш прапор і відзначаємо День Незалежності України. Синьо-жовті кольори для кожного з нас уже давно перестали бути просто барвами — це наші сльози й наша віра, наші втрати й наша надія, це пам’ять про тих, хто віддав життя за свободу, і світлий погляд у майбутнє, де Україна буде щасливою.

Ми низько вклоняємося нашим Захисникам і Захисницям. Саме завдяки їм ми можемо сьогодні збиратися разом, навчати і навчатися, плекати дітей, творити добро і вірити, що завтрашній день буде кращим. У кожному піднятому прапорі ми бачимо їхню відвагу, їхню незламність, їхню любов до країни.

Незалежність — це не дата у календарі. Це відчуття, яке живе в серці кожного українця. Це здатність бути собою, говорити своєю мовою, молитися вільно і працювати для своєї землі. Це наш щоденний вибір залишатися людьми світла навіть тоді, коли навколо темрява.

Нехай над нашими домівками завжди майорить прапор миру. Нехай у серцях буде більше тепла, ніж болю, а у майбутньому — більше радості, ніж тривоги. Ми віримо, що разом вистоїмо й відбудуємо Україну такою, якою мріємо бачити її для наших дітей.

Слава Україні!
Слава її Героям!

З повагою і вірою —
Спільнота Золочівського фахового коледжу
НУ «Львівська політехніка»