“Ми пам’ятаємо про Чорнобиль”

Минуть роки й десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей, – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі. Саме тому, студенти групи ОБ-2 з куратором Михайлів В. Я. провели для усіх груп ВСП Золочівського коледжу невеличку лекцію під назвою “Я пам’ятаю про Чорнобиль” з метою пригадати студентам, що ми всі несемо відповідальність за нашу діяльність, за нашу землю, за стан довкілля, за стан здоров’я майбутніх поколінь. Цими проблемами має перейматися кожен, так як і проблеми Чорнобиля – це біль всієї України, і не одного її покоління!
Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у зоні неприборканої стихії. Покинуті пусті будинки, рудий, помираючий ліс, четвертий енергоблок АЕС, оплетений сріблястим смертоносним димом…- все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності. Як застереження світу, що крокує в грізне атомне століття.
В ніч із 25 на 26 квітня час став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди.1 год 23 хв 58 сек( час, коли всі безтурботно спали) – у різних приміщеннях блоку пролунали послідовно три вибухи. Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, важила 4,5 т. Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива (тобто 10 хіросімських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного графіту, що осів в районі аварії).
Немає, мабуть, в Україні такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідував наслідки аварії, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали і матеріально, і морально.

ФОТОГАЛЕРЕЯ