День української писемності та мови у Золочівському коледжі
Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.
(Іван Огієнко)
9-го листопада ми з Вами відзначали велике свято — День української писемності та мови. У листопаді 1997 року був виданий указ Президента України “Про День української писемності та мови”. За ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації суспільства цим актом встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця.
У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.
Із 10 по 15 листопада у коледжі проходили заходи до Дня рідної мови. Всі студенти та викладачі взяли участь у флеш-мобі під назвою «Я ♥ українське», а також студенти групи ЕП-2 провели інформаційну роботу серед 1 – 2 курсів про історію виникнення Дня рідної мови. У вівторок відбувся щорічний конкурс знавців української мови ім. Петра Яцика, де мали можливість ознайомитись з постаттю мецената ім’я якого носить конкурс та проявити здобуті знання з української мови. У середу викладачі коледжу перевірили свої знання з рідної мови, написавши диктант, а студенти тим часом працювали над твором на мовно-літературному конкурсі ім. Т. Г. Шевченка. Також цього дня студенти 1 – 2 курсів вивішали свої стінгазети, які нікого не залишили байдужими. У четвер учасники літературного вечора мали змогу поділитися улюбленою поезією, торкнутись словом до душі. Студенти 1 курсу протягом тижня збирали найоригінальніші і найцікавіші вислови та афоризми про мову.
Висловлюємо подяку всім студентам, які взяли участь у заходах, приурочених Дню української писемності, бажаємо вам не нехтувати рідним словом, а берегти та цінувати його, плекати, «пильно й ненастанно» полоти бур’ян, бо наша мова – це наше обличчя.
Сорока Г.Р., викладач української мови та літератури
