Національний університет «Львівська політехніка» урочисто відзначив 170-річчя від дня заснування

Національний університет «Львівська політехніка» урочисто відзначив 170-річчя від дня заснуванняЗ нагоди ювілею 20 листопада 2014 року в Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася урочиста академія. Майже всі, хто виступав на урочистості, з гіркотою говорили про те, що цей ювілей ми змушені відзначати не так широко й радісно, оскільки на Сході України йде ніким не оголошена війна із сепаратистами і російським агресором.

Це відзначив у своїй доповіді і ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало. Своїм наказом він оголосив подяки і преміював працівників Університету, які захищають незалежність і суверенітет нашої держави в зоні АТО, зокрема Олександра Власенка, Дмитра Войкіна, Миколу Гулечка, Олексія Ковальчука, Руслана Кравця, Михайла Лемішевського, В’ячеслава Мельника, Андрія Музичака, Павла Шматка та Анатолія Штанька. Це стосується і Тетяни Ощудляк та Наталії Симчук, діти яких перебувають у зоні АТО.

 

У своїй стислій доповіді ректор розповів про той славний шлях, який Львівська політехніка пройшла за 170 років, назвав прізвища політехніків різних часів, які зробили помітний внесок у європейську і світову науку. «Львівський політехніка, – підкреслив Юрій Бобало, – це університет трьох століть. Вона є носієм інформації про еволюцію науки і мистецтва, політичних устроїв і режимів. Львівська політехніка – це завжди рух вперед, це ознака життя і розвитку, це поєднання енергії молодості із мудрістю зрілих років. Львівська політехніка завжди серед лідерів, у всі часи свого розвитку університет був складовою європейської науки, джерелом висококваліфікованих кадрів».

Нова слава стару береже. Кращі традиції науковців університету продовжуються і дотепер. Наукові групи Університету здобули чотирнадцять Державних премій у галузі науки і техніки, дві Національні премії імені Тараса Шевченка, чотири Державні премії в галузі архітектури. Як наголосив ректор, «ми знову серед лідерів: за результатами інтегрованого рейтингу вищих навчальних закладів України Львівська політехніка впродовж останніх років входить до п’ятірки найкращих університетів та виборює почесне друге місце серед технічних вищих навчальних закладів».

Ведуча урочистої академії зачитала Указ Президента України Петра Порошенка про присвоєння звання Заслуженого діяча науки і техніки України професору кафедри загальної фізики Григорію Ільчуку та завідувачу кафедри механіки та автоматизації Ігорю Кузю. Нагороди вручив виконувач обов’язків голови Львівської облдержадміністрації Юрій Турянський, до речі, випускник Львівської політехніки.

Колектив Університету привітали також випускники Політехніки голова Львівської обласної ради Петро Колодій та міський голова Львова Андрій Садовий. Вони вручили працівникам Університету відзнаки. Ректор Юрій Бобало отримав з рук Андрія Садового Золотий Герб Львова.

Привітання, подяки і нагороди колективу надійшли від Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки України, НАН України, Академії педагогічних наук України, численні поздоровлення одержано від академічної спільноти країни і закордоння.

Десятки працівників Університету були відзначені нагородами Національного університету «Львівська політехніка». Грамотами нагороджені і премійовані колективи випускових та загальноуніверситетських кафедр, зокрема напівпровідникової електроніки, органічної хімії, екології та збалансованого природокористування, політології та міжнародних відносин, аналітичної хімії, теоретичної та загальної електротехніки. Цінними подарунками відзначені ветерани та випускники Львівської політехніки – Олег Печеник, Борис Попович, Олександр Лавнікевич, Олег Бєлуха, Вадим Штанько, Юхим Зільбергерц, Людвиг Фарбі, Ігор Огородник, Юрій Бобков, Віталій Ліщинський, Вероніка Карманська, Наталія Гронська, Олексій Літковець, Василь Шевчук, Анатолій Дубінін.

Привітав ювілярів і голова Асоціації випускників Університету Олег Сергєєв. «Як на свої 170 Львівська політехніка виглядає непогано, – сказав він. – Але я дивлюся у майбутнє. Вища освіта однією з перших почала реальну європейську інтеграцію. Чимало наших науковців вже викладають у провідних університетах Європи і світу. Вірю в те, що Львівська політехніка витримає конкуренцію на європейському ринку освітніх послуг».

Академія завершилася великим святковим концертом колективів художньої самодіяльності Львівської політехніки.

Подаємо повний текст промови ректора Львівської політехніки професора Юрія Бобала під час урочистої академії.

«Шановні гості! Шановні політехніки!

Вітаю вас на урочистій академії з нагоди 170-річчя нашого університету!

До святкування нашого ювілею долучились представники влади, запрошені гості, визначні особи, ветерани та випускники Львівської політехніки, а також працівники, студенти, аспіранти та докторанти.

Наша Політехніка є однією з найдавніших академічних технічних шкіл у Європі та першою на українській землі.

Львівська політехніка має свої індивідуальні риси та свою історію. Щоб відчути її справжню суть, треба пожити її життям та перейнятись її справами та проблемами.

Львівська політехніка – це університет трьох століть. Вона є носієм інформації про еволюцію науки і мистецтва, політичних устроїв та режимів. Львівська політехніка – це завжди рух уперед, це ознака життя і розвитку, це поєднання енергії молодості із мудрістю зрілих років.

Львівська політехніка була завжди серед лідерів; у всі часи свого розвитку університет був складовою європейської технічної науки, джерелом висококваліфікованих кадрів. Своїм авторитетом та визнанням Львівська політехніка завдячує тим людям – політехнікам, на які завжди мала щастя. Це люди із баченням (візією) університету, пристрастю до справи та жагою пізнання.

Такими політехніками були: Стефан Банах, один з творців сучасного функціональному аналізу та львівської математичної школи; Максиміліан Губер, який створив основи теоретичної і практичної механіки, сформулював умови пластичності матеріалів; Домінік Зброжек, засновник і перший керівник єдиної у XIX ст. в Західній Україні астрономічної обсерваторії; створив нівелірну мережу Львова; нівелірна марка, яка була вихідною точкою у цій мережі, закладена у 1880 р. безпосередньо у фасад головного корпусу Політехніки; професор Ігнацій Мосціцький відомий як розробник технології виробництва азотної кислоти, а згодом – як Президент Польщі.

Завдяки діяльності професора Казимира Бартеля кафедра нарисної геометрії здобула світове визнання. На основі аналізу картин визначних художників він відкрив обґрунтовані фізіологією закони перспективного бачення. Згодом Казимир Бартель був неодноразовим прем’єр-міністром Польщі

Фірма Івана Левинського, професора Політехніки, першою в Європі застосувала залізобетонні конструкції в спорудженні будівель. Серед найвідоміших споруд: Львівський оперний театр, Залізничний вокзал, Торгово-промислова палата, готель «Жорж».

Видатним ученим був Максиміліан Туллє – професор статики і теорії мостів. Разом з Каролем Скибінським вони заклали основи школи мостобудування і будівельної механіки. Арковий місток, збудований в кінці ХІХ століття за кресленнями М. Туллє, і який не потребував підпор, досі стоїть на території Політехніки і слугує для студентів Політехніки своєрідним містком до знань.

Кращі будівлі Львова міжвоєнного періоду пов’язані з іменами професорів архітектурного факультету – Тадеуша Обмінського, Вітольда Мінкевича, Владислава Клімчака, Владислава Садловського.

Відомий геодезист Каспер Вайгель першим виконав геодезичні виміри методом фотограмметрії й став організатором державної геодезичної служби. Дмитро Толопко, Кирило Михалевич, Маркіян Медвідь, Гавриїл Сокольницький , Юрій Величко – усіх і не перелічити: все, що ми здобули сьогодні і те, що розвиваємо далі, започатковано завдяки яскравому таланту, відданості та невтомній праці багатьох поколінь політехніків.

Кращі традиції науковців Львівської політехніки продовжуються і дотепер. Наукові групи університету здобули 14 Державних премій у галузі науки і техніки, 2 Національні премії імені Тараса Шевченка, 4 Державні премії в галузі архітектури.

А все починалось 170 років тому…

Початком відліку вважається 4 листопада 1844 року, коли Реальна торгівельна академія у Львові була реорганізована у цісарсько-королівську Технічну академію, і знаходилась у будинку Даровського на розі вулиць Театральної та Вірменської. У її складі було 3 підрозділи: реальна школа, технічний та торговельний відділи. Працювали кафедри фізики, природознавства, вищої математики, механіки, технічної хімії. Академію очолював директор – доктор філософії, професор Флоріан Шиндлер. Чисельність професорсько-викладацького складу становила 20 осіб (у т.ч. 7 професорів та 6 доцентів), а в списках налічувалось 120 студентів. Навчання велось німецькою мовою.

Час ішов, вносячи багато кардинальних змін у структуру нашої Політехніки…

Перший ювілей – 50 років – Політехніка відзначала оновленою. За цей час створено три факультети: інженерії, архітектури та технічної хімії, а згодом і механічний факультет, споруджено головний та хімічний корпуси. Технічну академію перейменовано у Політехнічну вищу школу. У цей час на її 4 факультетах навчалося 250 студентів, а професорсько-викладацький склад налічував 57 осіб. Мовою викладання стала польська.

В калейдоскопі подальших подій – збільшення кількості кафедр, розширення кількості спеціальностей, надання права присуджувати вчений ступінь доктора технічних наук.

Час, здається, зупинився, коли почалась перша світова війна. Навчання у Політехніці припинилось аж на 5 років. Корпуси зайняли військові шпиталі…

Після закінчення Першої світової війни розпочався польський період в історії нашого університету. В цей час було обмежено вступ до університетів для українців. У 1922 р. створено самостійне політехнічне відділення (Українська політехнічна таємна школа), започаткована Українським таємним університетом. Політехнічну школу було перейменовано у Львівську політехніку.

Далі – Друга світова війна, а в історії Політехніки – закриття, арешти та репресії, переслідування прогресивних думок. Але поряд з цим – гордий дух свободи і незалежності.

Свій 100-літній ювілей Політехніка зустріла уже як Львівський політехнічний інститут. Відновлено роботу 7 факультетів – тих, що існували напередодні Другої світової війни. У їх складі – 82 кафедри та 260 викладачів. Створено науково-дослідний сектор, сформовано одну з найбільших у Східній Європі бібліотек технічного профілю, встановлено державні стипендії (їх у 1938–39 навчальному році отримували лише 5% студентів), відкрито перший гуртожиток (розрахований на 700 місць), вперше встановлено терміни складання іспитів (до цього вони не встановлювались, і це призвело до існування категорії так званих «вічних» студентів – навіть з десятирічним «стажем» навчання). Навчання ведеться 2 мовами – російською та українською. Контингент студентів становить майже 4000 осіб.

А далі – знову багато важливих подій. Зміни у навчальному процесі, будівельні загони, студентські табори. І завжди – іноді всупереч усьому – нові ідеї та технічні рішення, теорія та практика, встановлення залежностей і закономірностей. Завжди – служіння освіті, науці і прогресу.

150-літній ювілей – це вже Державний університет «Львівська політехніка», який мав у своєму складі 16 факультетів. Відроджено найкращі традиції вищого навчального технічного закладу. Рідна мова стала головною у викладанні. Сформовано Студентське братство, розпочато міжнародну співпрацю.

За цей період відбулось чимало яскравих подій. Багато з них із плином часу набувають особливої ваги, і ми по-справжньому розуміємо їхню ціну і вартість. Деякі з них згадуємо з гіркотою, усвідомлюючи їхній трагізм, деякі – з ностальгією, окремі – сприймаємо з легкою іронією та добрим гумором. Але це все – історія нашої Політехніки. Її неможливо розповісти упродовж кількох хвилин, бо за кожною із подій – безліч деталей та багато особистостей.

В кожного з нас своє бачення та сприйняття, але нас об’єднує одне – наша alma mater, НАША ПОЛІТЕХНІКА.

Шановні політехніки!

Сьогоднішній ювілей нашого університету є особливим: наша країна переживає, напевно, найдраматичніші часи у своїй новітній історії. Українці змушені зі зброєю захищати свою незалежність, територіальну цілісність і єдність держави, віддаючи в жертву своє життя. Війна, яка точиться на нашій землі, – це випробування для всіх: як для війська і силових структур, так і матеріальних та духовних сил народу.

Ставлення українського народу до останніх подій в Україні продемонструвало усьому світові високий рівень патріотизму українців та їхнє прагнення жити у вільній суверенній європейській державі.

Я надзвичайно пишаюсь, що цей рівень патріотичного духу підтриманий львівськими політехніками. Студенти, аспіранти та працівники нашого університету були і є активними учасниками нашої спільної боротьби: починаючи від подій під час Революції Гідності і дотепер, коли ведуться активні дії з протистояння російській агресії. Ми долучаємось і до збору коштів на лікування та реабілітацію, закупівлі медичного обладнання та технічних засобів .

Я щиро вдячний політехнікам, які усвідомлюють власну відповідальність за долю країни, демонструють громадянську позицію у цей складний та доленосний час.

Отож сьогодні ми відзначаємо 170-річчя. І знову ми серед лідерів: за результатами інтегрованого рейтингу вищих навчальних закладів України, Львівська політехніка упродовж останні років входить до п’ятірки найкращих вищих навчальних закладів України та виборює почесне друге місце серед технічних вищих навчальних закладів.

Львівська політехніка однією з перших в Україні стала на шлях освітніх реформ та успішно їх реалізує; наш університет першим серед українських ВНЗ отримав статус дослідницького.

Наша Політехніка є потужним освітнім на науковим центром. В структурі університету 18 інститутів, з яких 16 – навчально-наукові. Професорсько-викладацький склад становить близько 2000 осіб, з яких понад 300 – доктори наук та понад 1200 – кандидати. В університеті навчається понад 36 000 студентів. Університет має знані наукові школи та розвинену інфраструктуру. Наші випускники є затребуваними на ринку праці та реалізують себе у науці та індустрії, владних, бізнесових та фінансових структурах – як в Україні, так і за кордоном. І знову перед університетом стоять нові завдання та нові можливості.

Попри те, що, говорячи про Політехніку, ми використовуємо цифри: кількість інститутів, напрямів підготовки, наукових проектів та лабораторій, захисти дисертацій, пам’ятаймо, що за кожною цифрою стоять люди. Люди Політехніки!

Бажаю усім Вам невичерпної життєвої та творчої наснаги, миру, подальших успіхів для блага України.

Дякую за увагу.

Слава Україні!»

Джерело: НУ “Львівська політехніка”

Коментарі із Facebook

Залишити відповідь