ХОЛМСЬКА ЧУДОТВОРНА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Пам’ять 8 / 21 вересня

Походження ікони дуже давнє. Згідно з місцевим переказом, вона написана Святим Апостолом і Євангелістом Лукою і була привезена на землі Київської Русі за часів князя Володимира, який після хрещення отримав у Константинополі безліч ікон.

Перша письмова згадка про Богородиці Холмську знаходяться в Галицько-Волинському літописі при описі подій 1259. Ікону Божої Матері, яку пізніше назвуть Холмської, князь Данило Галицький привіз орієнтовно в 1223-1237 роках з Києва в засноване ним місто Холм.

 

Під час навали татар часів Батия, деякі їхні загони підступили до міста Холм. У місті в цей час жили дві благочестиві княжни. Бачачи неможливість захиститися силою зброї, вони разом з іншими людьми звернулися у молитві перед Холмською іконою Богородиці з проханням взяти місто під свій покрив. Після цього жінки взяли з храму чудотворну ікону і поставили її навпроти військ противника на стіні фортеці. На татарське військо знайшло якась мара: гора, на якій знаходився місто, почала здаватися їм крутіше і вище, ніж була насправді. І чим ближче вони наближалися, тим сильніше їм здавалося. Охоплені панікою вони почали тікати. Так, чудесної допомогою, місто тоді було врятовано.

Нова біда прийшла в 1261 році: під час нападу татар, полки Бурундая прийшли на південно-західну частину Київської Русі і пограбували місто Холм, в якому знаходилася святиня. Від них постраждала і сама ікона: з ушкодженнями зображення в деяких місцях: До теперішнього часу збереглися сліди, залишені татарськими воїнами: на лівому плечі Богоматері – від удару шаблею і на правій руці – від стріли. Також татарами з неї була знята риза, але, за переказами татари, грабували храм, були негайно покарані: вони осліпли. У ті тяжкі часи татарської навали ікона Холмської Богородиці була втрачена.

Тільки через 100 років після зруйнування Холма свята ікона була знайдена під час розкопок і урочисто встановлена у відновленим Холмським православним соборі.

З переходом Холмського єпископа Діонісія Збируйський в 1596 р. в унію, Холмський собор та ікона опинились в руках уніатів. У 1650 р., під час повстання козаків Богдана Хмельницького в Україні, уніати були змушені повернути її православному єпископу Діонісію Балабану за Зборівською угодою; при цьому ікону намагались приховати, щоб таємно вивезти з Холма. В садибі заможного міщанина її помістили в шафі, яку у підземеллі заставили мішками та снопами і засипали землею. Православні знайшли ікону 20 березня 1651 року і повернули до храму. Королю донесли, що брати Павловські (вони служили у польському війську, були православного віросповідання) розголосили таємницю. Їх одразу схопили і стратили під Сокалем. Відомо, що братів Павловських Київський митрополит Сільвестр (Косів) дозволив шанувати як місцевих мучеників за Православну віру.

Уніатському єпископу Якову Суші було важко змиритися з тим, що уніати втратили ікону. Він почувався обкраденим. Як же: доля покликала чужих до торжества! Ось чому владика Яків Суша відважився вмовити короля Яна Казимира (в той час він у Любліні готувався до походу проти козаків) відібрати святиню у православних. І 25 квітня 1651 року король видав указ: «Щоб ця ікона з тамтешніх місць так дорого варта і славна чудесами дорогоцінність із взятими з нею срібним посудом та церковним начинням, не пропала і не дісталася до рук ворогів, віднайшовши зручний день і час, відібрати згадану ікону, срібний посуд та церковне начиння від преподобного владики Балабана та інших ченців тієї ж грецької віри, і привезти все це до нас, що на зберіганні у нас буде знаходитися аж до подальшого між двома сторонами стосовно (прав на володіння) цієї ікони розгляду або нашого рішення».

Посланці короля проникли у храм під виглядом паломників і захопили ікону. Її вивезли у Люблін. Православні не могли заспокоїтися — свавільна діяльність королівської влади могла викликати у людей непокору. Польський король Ян Казимир був змушений пообіцяти, що поверне ікону до Холма, як тільки настане спокій і мир.

Уніатський єпископ Яків Суша порадив йому взяти її у похід проти козаків. Перемоги під Сокалем та Берестечком поляки помилково приписували чудодійній силі Богородиці Холмської — напередодні боїв вони молилися у надії на її заступництво і допомогу.

Польський король Ян Казимир, втішений тріумфом, у хвалі і в славі поважно ніс ікону з Кременця через Львів до Варшави. І помістив її у каплиці свого палацу. Заслуги вірнопідданого уніатського єпископа Якова Суші були високо оцінені: король призначив його керуючим Холмською уніатською кафедрою, діяльність якої відновлювалася.

Зважаючи на прохання прихожан, 22 червня 1651 року Ян Казимир повернув образ Богородиці до Холма. Уніатський єпископ Яків Суша писав про те, що радість людей розпросторилася над дорогою з Любліна. На неї виходили «з міст і сіл простолюдини, міщанство та шляхта. Були такі, котрі за сім верст і далі пішки, верхи та в колясках поспішали на зустріч, тим більше радіючи, чим більш (перед тим) був їхній сумнів щодо повернення святої ікони. Коли пронесли її через місто урочистим хресним ходом, так багато простий люд пролив радісних сліз! Так щиро молився від глибини душі! А скільки було взаємних привітань, що заступниця, утішителька, прилисток, цілителька, опікунка, владичиця, матір… після річних подорожей до нас повернулася».

Очевидно, польський король вірив у невичерпність чудес, які може створити образ Богородиці. Готуючись до чергового походу проти козаків, він написав у листі, щоб ікону привезли до Варшави. До короля її супроводжував ескадрон польського війська разом з найвідомішими поміщиками з Волині та Поділля. Він взяв святиню до свого табору, але ікона показала свій православний характер. Під Жванцем польське військо зазнало поразки від українських козаків. Після цього Холмська святиня була повернута в холмський собор, де знаходилася до початку нашого століття.

У часі Першої світової війни, в 1915 році, під час німецько-австрійського наступу, ікону вивезли до Москви, а в 1918 році в Київ у Флорівський монастир. З 1923 по 1941 роки образ Богородиці ховали в київських приватних квартирах українських православних. У 1942 році на кошти архієпископа Іларіона (Огієнка) професор мистецтв Микола Прахов здійснив реставрацію ікони. Вже 27 вересня 1943 року, з великими почестями, образ Богородиці повернувся до кафедрального собору Холму, який в 1940 році німецька влада забрала у польських загарбників та знову передала православним українцям.

Пані Надія Горлицька, яка з 1942 по 1944 рік працювала в Холмської консисторії при владиці Іларіоні (Огієнко),  розповідала, що після урочистого повернення ікони до Холма її встановили у домашній церкві владики Іларіона (у соборі тривав ремонт): «Її прибрали вишитим рушником, обіч стояли підсвічники зі свічками, про що свідчить фото, котре збереглося. Владика Іларіон на проповідях просив людей приносити срібні речі, щоб можна було зробити ризи».

У 1944 році, коли радянські окупанті знову прийшли на Україну, Владика Іларіон, емігруючи з Холма, взяв із собою ікону. Під Любліном поїзд Червоного Хреста , в якому був і архієпископ, потрапив під радянське бомбардування: довкола тривали бої, наступали радянські війська. У цьому хаосі владика Іларіон не зміг знайти святого образу — церковним начинням було споряджено чимало вагонів. Отже, виникла версія, що ікона Холмської Богородиці згорів у полум’ї війни.

Ніхто й подумати не міг, що насправді ікона не постраждала. У той час, як усі кинулися рятувати з палаючого потягу майно, про неї піклувалася кузина відомого письменника Михайла Булгакова — Іларія Булгакова. Ризикуючи власним життям, жінка винесла ікону в поле й накрила її своїм тілом. Свої ж речі вона покинула напризволяще. Пані Іларія таємно принесла образ у Люблін і віддала його місцевому православному священику, а вже він повідомив до Холма, що святиню врятовано.

Відразу після приходу радянського війська та вертання польської влади, православний собор на Даниловій горі у Холмі забрали під католицьку кафедру. В той час у місті лишилася одна православна церква — Івана Богослова, де правив митрофорний протоієрей Гавриїл Коробчук. Він відмовився емігрувати разом із владикою Іларіоном та по його благословенню залишився опікуватися православними українцями.

Коли стало відомо, що чудотворна ікона переховується в Любліні, священик таємно та жертовно послав у небезпечну подорож до цього міста свою старшу дочку Любу й псаломщика Богословської церкви Петра Сурікова. Це вони привезли реліквію до Холма. І вже Божа Мати переживала разом з родиною Коробчуків усі тяжкі лихоліття українців Холмщини та Підляшшя! Тоді польські бандити стерли з лиця землі десятки сіл, знищили «під корінь» сотні родин. Лише за те, що були українцями, лише тому, що сповідували православну віру. Євген Пастернак, автор книги «Нарис історії Холмщини і Підляшшя» (Вінніпег-Торонто, 1968), пише, що тільки протягом року від травня 1943-го до травня 1944-го, лише в одному Грубешівському повіті карателі спалили 52 села і замордували близько 4000 селян!

У 1945 році о. Гавриїл Коробчук був висланий з Польщі на Україну, де образ зберігався його сім’єю в секреті аж до 1996 року в Івано-Франківській та Волинській областях у приватних оселях, серед більшості віруючих православних українців та рахуювався знову загубленим. Отець Гавриїл Коробчук заповів передати ікону в Православну Церкву (тоді в Україні діяла тільки РПЦ МП), але та від неї відмовилася, пославшись на те, що вона уніатська. У 1996 році власниця ікони, пані Надія Горлицька, передала Холмську ікону Музею волинської ікони в Луцьку. Згідно із заповітом родини Горлицької ікона не може залишати межі Луцька. Протягом десяти років тривала реставрацією ікони, зняттям пізніших нашарувань і відкриттям первісної живопису займався реставратор Анатолій Квася.

В даний час ця найбільша із святинь Київського Православ’я зберігається в сейфі з броньованого скла в музеї Волинської ікони в місті Луцьку і виставляється для поклоніння по великих релігійних днях.

Тропар Холмської чудотворної іконі Божої Матері, глас 5

Як Материнське благословення, дарувала ти. Пречиста Діва, / пречудесну ікону Твою / православним отцям нашим на гору Холмську, / так і нині, бачачи безліч гріхопадінь наших, / не покинь нас, про всеоспівана Мати, / але будь з нами до кінця віку / і відкрий нам двері райські.

Кондак Холмської чудотворної іконі Божої Матері, глас 6

Пресвята Діва Богородица, / чудовими іконами Своїми, як зірками, Церкву Православну прикрасила / і православним людям землі Холмської пречудний образ цей дарувала, / подячний розпочнемо спів; / Ти ж Пречиста, / зміцни нас у вірі православної, / та так запоєм Тобі: Радуйся, Цариця неба і землі / і любляча Мати всіх, хто з вірою шанує Тебе.

Величання Холмської чудотворної іконі Божої Матері

Величаємо Тебе, Пресвята Діва, і почитаємо чесну ікону Твою, яка від часів стародавніх в місті Холмі є прославлена.

Джерело: http://kyiv-pravosl.info/2013/09/21/holmska-chudotvorna-ikona-bozhoji-materi/

 

ФОТО ІЗ ЕКСКУРСІЇ 

Поділитись матеріалом у соціальних мережах:
Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedIn

Коментарі із Facebook

Залишити відповідь